Українські вечорниці
Розвивайся,
звеселяйся, моя рідна мово,
У
барвінки зодягайся моє рідне слово .
Колосися
житом в полі, піснею в оселі
Щоб
зростали наші діти мудрі та веселі.
Щоб
на все життя з тобою, ми запам’ятали
Як
з колиски дорогої мовоньку кохали.
Дівчинка.
У
всьому світі - кожен зна -
Є
батьківщина лиш одна.
І
в нас вона одна – єдина –
Це
наша славна Україна.
Не
забувай Шевченків спів
Про
горду славу козаків
Не
забувай що ти – дитина
Землі
що зветься Україна.
Хлопчик.
Дітвора
ми українська
Хлопці
та дівчата
Хоч
слабі у нас ще руки
Та
душа завзята.
Бо
козацького ми роду
Славних
предків діти.
І
у школі ми вчимося
Рідний
край любити.
Дівчинка.
Ми
малі та всі ми друзі.
Ми
– одна родина,
А
найбільша наша мати –
Рідна
Україна.
Хлопчик.
Калиновим
цвітом вбралася Вкраїна
Ніби
та дівчина гарна та струнка.
Я
тебе любитиму рідна і єдина
Ти
в моєму серці мов пісня дзвінка.
Дівчинка.
Ми
– маленькі друзі
Українські
діти.
Мов
квітонькам у лузі
Добре
нам всім жити.
Хлопчик.
Хоч
малий я невеличкий
Зате
добре знаю
Що
край рідний - Україна
І
її кохаю.
Ведуча.
Гостей
дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо
з хлібом ,любов’ю і миром.
Хліб
ясниться в хаті ,сяють очі щирі.
Щоб
жилось по правді!
Щоб
жилось у мирі!
Українські
вечорниці
Починаєм
перший раз,
Хай
веселий сміх іскриться
В
серці кожного із нас.
На
околиці села ,як мовить билина,
Жив
веселий дід Хома та баба Килина.
Біля
хати у саду діти гомоніли.
Розважалися
малі ,а старі раділи.
Дід
учив гончарювати ,на гармошці грати,
Баба
вчила вишивати і пісень співати.
Ниточку
до ниточки на сорочці клала,
Чорним
і червоним долю вишивала.
А
ще вони любили гостей зустрічати,
Пирогами
з сиром радо пригощати.
Баба
Килина.
Уже
й вечір ,але ні дівчат , ні хлопців ще немає . що то молодість,цілу ніч
прогуляли б, тільки музики та пісні .От скоро треті півні заспівають , а
вечорниці ще й не почалися . Ну , діду , що не кажи , а світ перемінився.
(Чути
стукіт у двері. Сміх. Господиня схоплюється з місця , бере в руки хліб .
Заходять дівчата в українських костюмах.)
Дівчата.
Добрий
вечір в вашій хаті.
Уклін
господині! (Кланяються.)
Чи
веселі вечорниці в нас на Україні?
Чули
, що в одній хаті будуть вечорниці.
Дід Хома.
Добрий
вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо,
просимо!
Ви
заходьте в нашу хату,
Превелику
, пребагату.
Від
зірниці до зірниці
Хай
лунають вечорниці!
Дівчинка.
Гей,
на наших вечорницях ,
Хто
сумний – розвеселиться.
Співи
й танці, небилиці -
Гарні
будуть вечорниці .
Дівчинка.
Стрічайте
пирогами,
Смачними
і масними.
Бо
ми прийшли з піснями ,
Піснями
голосними.
Баба Килина.
Ще
раз просимо до хати,
Просим
, просимо сідати.
Дівчата.
Сядем,
сядем , заспіваєм
Аж
усе , що тільки знаєм,
Поки
підем спати , щоб раненько встати.
А
де ж наші хлопці?
(з
–за дверей лунає пісня. Чути стукіт у двері.)
Хлопці.
Добрий
вечір!
Дівчата.
Здрастуйте!
1-й
хлопець.
Йшли
ми оце , йшли вулицею , чуєм – дівчата співають , тай вирішили зайти.
2 – й хлопець.
Ой
дівчата – чарівниці ,
Просіть
нас на вечорниці.
(Тихо
лунає пісня. Діалог хлопчика і дівчинки.)
Хлопчик.
В
тебе очі , як чорниці ,
Чи
не прийти на вечорниці?
Дівчинка.
Не
приходь , бо каже ненька ,
Я
ще дуже молоденька.
Хлопчик.
В
тебе очі , як порічки
Чи
не підем ми до річки?
Дівчинка.
Ні
не підем , каже ненька,
Я
ще дуже молоденька.
Хлопчик.
В
тебе очі – зорі неба,
Чи
прислати сватів до тебе ?
Дівчинка.
Я
не знаю , мій миленький ,
Поспитай
моєї неньки.
Дід
Хома.
Велика
родино,
Поспівайте
, потанцюйте
Біля
хати й тину.
Баба Килина.
Ой
, спочатку заспівайте.
1-а дівчинка.
А
заграйте – но , музики ,
В
мене гарні черевики.
Починайте
скоріш грати ,
Бо
хочеться танцювати.
2-а дівчинка.
А
ми взуєм черевички,
Підмалюєм
личка
І
вам пісню заспіваєм
Про
ці черевички.
1-й хлопчик.
Тече
вода з – під явора
Яром
на долину,
Пишається
над водою червона калина.
Пишається
калинонька
Явір
молодіє.
А
над ними верболози
Й
лози зеленіють.
Ведуча.
Ой
у лузі калина стояла,
Ягідками
усіх частувала.
До
калини малята ходили
Хороводи
круг неї водили.
Дід Хома. Дітки , а я
хочу розповісти вам легенду про калину. Колись у давнину турки , татари
нападали на Україну , палили її села , а а дівчат забирали в неволю. Дівчата
плакали за своїми рідними, за Україною. Там , де падали сльози , виростала
калина і розцвітала білим цвітом. Не могли миритися батьки, брати з цією
наругою , брали гострі шаблі і їхали визволяти дівчат з неволі. Часто їм
доводилося битися з ворогами. І там , де з ран капала кров на землю , з’являлися
кущі калини.
1-а дівчинка.
Калино
весела , калино червона ,
Люблю
твоє листя і росяні грона.
Сонцем
знов налита і сама від сонця,
Звисли
мов намисто , калинові гронця.
Сонечком
умита , чистою росою.
2-а
дівчинка.
Ой,
калинів цвіту, радісно з тобою!
До
нашої стежки нахилилась віттям.
Зоряно
з тобою матері і дітям.
Калино
червона, калино барвиста,
То
від тебе сяє зоря промениста.
Баба
Килина. Немає на світі людини , яка б не любила казок. Всі ми любимо читати
казки. Тож сьогодні я і дорослих , і дітей запрошую до казки.
Казка
“Курочка ряба” .
1-й хлопчик.
А
щось у нас не дуже весело.
Може
заспіваємо ?
2 –й хлопчик.
В
народі кажуть :
Пісня
– пісенька,
Веселощів
невістонька.
Заспіваймо!
Хлопчик.
Летять
літа , мов зграї журавлині.
Вже
скільки весен кригами знесло.
Та
знов стрічає, знов до мене лине,
В
вишневій хустці ріднеє село.
Дівчинка.
Село
моє, волошки край дороги,
В
житах густих біжать стежинки вдаль.
Ділю
з тобою радості й тривоги,
Ділю
кохання й зоряну любов.
1 –й хлопець.
Гаї,
полонини і ниви родючі,
І
пісня жива солов’їна,
Уславлений
Київ , Шевченкові кручі -
Усе
це моя Батьківщина.
2 –й хлопчик.
Ти,
матінко люба, у серці єдина,
Дорожчої
в світі не знаю!
Щасти
ж тобі ,рідна моя Україно,
Садами
уквітчаний краю!
1-а дівчинка.
Плетемо
із квітів і сонечка вінок,
Просимо
всіх друзів стати у танок.
2 –а дівчинка.
Нехай
же лунає дітей щасливий сміх,
А
наш вінок чарівний з’єднає в коло всіх.
(Хоровод)
Баба Килина. Ой ,
дідусю,час гостей дорогих шанувати.
(пісня
«Із сиром пироги.»)
Дід Хома.
Милі
гості просим сісти,
Вареники
будем їсти.
Вареники
не погані.
Вареники
у сметані.
Хлопчик.
В
кожній хаті в Україні
Вареники
варять нині.
Це
вареники знаменні
Як
їх родичі пельмені.
Дівчинка.
Вас
чекають у макітрі
Вареники
дуже ситні –
Білолиці,
круглолиці,
Із
добірної пшениці.
Хлопчик.
Чого,чого
дівоньки красні?
Вони
їли пиріжечки в маслі.
А
сирочком посипали,
Сметанкою
поливали!
Дівчинка.
Чого,
чого парубки білі?
На
обідець кота з’їли!
А
попелом посипали,
А
дьогтиком поливали.
Хлопчик.
Ой!
Ой! Ой!
Торохтіла
сорока,
Як
діжка з горохом!
Вихвалялася
кума,
Що
пироги сама пекла!
Бо
й ворота в тісті!
Дівчинка.
Тринди
– ринди, з маком борщ!
Наговорили
:на осиці кислиці!
А
на вербі груші!
Хлопці!
Нащо
вам музики,
Якщо
у вас довгі язики?
Хлопці.
Їм
кажеш : ячмінь,
А
вони тобі – гречка!
Нехай
буде гречка!
Аби
не суперечка!
Згода
?
Дівчата.
Згода!
Дід Хома.
У
нашім хлібі – іскринка сталі,
Що
покорила цілинні далі.
У
ньому краплі жаркого поту,
Рук
роботящих жагучих злото.
Баба Килина.
І
людське щастя на всі часи,
Будь
гідний хліба, який їси.
Ведуча.
Єднаймося,
люди, у дружні родини,
Бо
ми ж українського роду!
Хай
злагода буде у нашій країні,
Добробут
і щастя народу.
Дід Хома.
Спробуйте
хліба смачного, запашного.
В
ньому – ранки солов’їні і гаї шумливі.
(Роздає
коровай)
Баба Килина.
Бувайте
здорові, бувайте здорові
Спасибі
за ласку, за теплеє слово.
Хай
повниться щастям, добром ваша хата.
Щоб
були здорові, щоб були багаті.
Дівчинка.
Гей,
Україно , ненько прекрасна,
Будь
же до всіх справедлива.
Хай
тобі світить сонечко ясне,
Хай
будуть діти щасливі!
Хлопчик.
Будемо
жити, землю любити,
Як
з давнини повелося –
Щоб
наша доля нас не цуралась
Щоб
краще в світі жилося.
Дівчата.
(Перегукуються з хлопцями )
Ой,
на нашу вулицю , на нашу
Та
несіть пшоно та кашу.
Хлопчик.
Що
ж у тій каші?
Дівчата. Ложечка
масла!
Хлопчик. Кому ж
її їсти?
Дівчата.
Дівчаткам, дівчаткам!
Дівчинка. Ой,
накладу вогник та наварю кашки.
Хлопчик. Що ж у
тій кашці?
Дівчата. Жаб’яча
ніжка!
Хлопчик. Кому ж
їсти?
Дівчата.
Хлопчикам,
хлопчикам!
Будем
кашу варити,
Будем
хлопців кормити!
Наша
каша солона,
Щоб
нам не було соромно.
Наша
каша із проса,
Наша
вулиця хороша.
Хлопці. Чи каша
вже готова?
Дівчата. Готова,
готова!
Хлопці. Справді
готова?
Дівчата.
Ой,
смачна ,дівчата, каша!
Виносьмо
її на вулицю!
(Виносять
горщик на рогачі )
--Наша
каша солона,
Щоб
не було сорому!
--Ну
що, винесли?
Винесли!
Винесли!
--А
тепер закопуймо!
--Закопали
горщик каші,
Ще
й кілком прибили.
Щоб
на нашу вулицю,
Парубки
ходили!
--Закопали
горщик каші
Ще
й ракові клешні,
Щоб
ходили парубки
Далекі
й тутешні!
Дівчата.
Ой,
хлопці йдуть!
Ой
,що ж робити?
--Ховатися!
--Кривого
танцю танцювати!
--Слід
заплутувати, як запорожці робили.
Попід
гору доріженька веде,
Доріженькою
отаманчик іде.
Отаманчик
попереду іде,
Козаченьків
за собою веде.
Пісня козаків.
Воювали
козаченьки
З
ляхами лихими.
Повернулися
до неньки –
Рідної
Вкраїни.
Приспів.
Хай загинуть вороги!
Гей
співаймо, козаки!
Воювали
і не мали
Часу
відпочити,
Щоб
жили і процвітали
Правнуки
і діти.
Приспів.
1 – й козак.
Перед
паном отаманом – шикуйсь!
Отаман.
Воювали
ви на славу
За
свою Вкраїну.
За
честь її, за славу,
І
за світлу днину.
Всі.
Слава,слава
Україні!
1 – й козак.
Ми
за нашу Батьківщину
Віддамо
життя.
І
хай ворогу не буде
Сюди
вороття!
2 – й козак.
Наші
верби і тополі
Листям
шелестять.
Щоб
на світі козаченькам
Сорому
не знать.
3 – й козак.
Хай
цвітуть на Україні
Маки
і волошки.
Щоб
загинули назавжди
Наші
вороги.
4 – й козак .
Щоби
жито колосилось
І
цвіли поля.
Щоб
жила і процвітала
Рідная
земля.
5 – й козак.
Рідні
села, рідне поле,
Батечко
Дніпро…
Ми
квітучу Україну
Ляхам
не дамо!
6 – й козак.
І
турецький хан байдуже
На
трон свій сідай,
Та
на наші щедрі землі
Оком
не кидай!
7 – й козак.
Заквітчалася
калина,
Журиться
верба,
А
під нею дівчинонька
Тужить
молода.
8 – й козак.
Бо
поїхав козаченько
У
Січ воювати.
І
довго, і тяжко
Його
дожидати.
Всі :
Та
віримо всі
У
майбутнє своє –
Моя
Україна
Хай
вічно живе!
Отаман.
Бачу,
славні козаченьки
В
нашій у Січі.
Ще
послужать Україні
Гострії
мечі.
Ще
Дніпро не раз всміхнеться,
Зашумлять
поля.
Ось
де ненька – Україна –
Рідная
земля.
Всі. Слава!
Слава Україні!
Отаман.
Воювали
ми на славу,
На
славу і погуляємо.
9 – й козак.
Наша
слава козацька
Не
вмре не загине.
Хай
земля від нас здригнеться
По
всій Україні!
10 – й козак.
Так
давайте потанцюєм,
Щоб
земля гула
Щоб
на рідній Україні
Доленька
жила!
Танок “Гопак”
Коментарі
Дописати коментар