Казка на новий лад "Курочка Ряба"

1 – й ведучий.

Пливуть хмаринками роки,

В історію ідуть віки,

Та казка завжди серед нас

Нагадує про себе повсякчас.

2 –й ведучий.

Коли, хто її складав,

Не скажемо тепер ми вам,

Бо ніхто про це не знає сам.

1 – й ведучий.

Та казка все – таки живе

Й мандрує по землі.

Спитаєте : чому?

Бо люблять її дуже дорослі й малі.

2 – й ведучий.

Казки навчають нас усіх,

Як треба в світі жити :

Добро робить завжди,

Радіти і дружити.

1 – й ведучий.

І нині свято в нас чудове –

Про казку піде в ньому мова

Хоч любимо їх всі підряд.

Казки нині на новий лад.

Автор. У європейськім царстві,

В українськім государстві,

У Пустомитівському королівстві,

В Чишківському князівстві,

Не на небі , на землі

Жили – були дід з бабою в селі.

Жили собі, поживали

Та добра наживали.

Удень вони працювали,

А ввечері відпочивали:

На лавці сиділи та пісні співали.

Звучить пісня

Так вони й сиділи рядком

Та весь час співали ладком.

А що в селі жили,

То і господарство тримали.

Все життя рано вставали

І пізно лягали.

А під старість усе позабували.

Тільки й радості, що

Курочку рябеньку мали,

Ось одного ранку бабця й кличе.

Баба. Діду! Іди та не барись,

Чи Ряба яйце знесла, подивись.

Дід. Та йду вже, йду, не кричи,

Тільки – но злізу з печі.

І нащо яйце тобі зранку?

Баба. Не знаєш? Каші зварю до сніданку.

Дід. Кашу люблю я і завжди смакую,

Тож швидко до Ряби почимчикую.

Автор. Бабця – до печі, дідусь – до хліва.

Давайте побачимо, що там за диво.

Курка, як пава, сидить на кублі.

Дідусь наш підходить і питає її.

Дід. Рябочко, люба, яєчко знесла?

Курка. Як завжди – одне.

Автор. Відказала вона.

Дід. То швидше давай, вмить віднесу

Бабці таку смакоту.

Автор. Ряба дала, й дідусь наш поніс,

Приходить до бабці й каже:

Дід. Сюрприз!

Баба. Який там сюрприз, жартуєш ти ,старий?

Швидше яєчко мені розбий!

Автор. Дідусь раз ударив, другий -

Яєчко лежить, хоч що би тобі.

Бабуся виказує:

Баба. Старий уже стаєш -

Навіть яйця не розіб’єш?

Автор. Дід аж підскочив.

Дід. Хто це старий?

Спробуй сама його розбий.

Баба. І розіб’ю. не камінь же це,

А звичайнісіньке куряче яйце,

Автор. Бабця об миску стука яйцем,

Та не виходить. І діло з кінцем.

Вона вже по столу качає його –

Знов не виходить в неї нічого.

Вже не до сміху і що тут робити?

Дідусь наш зітхає й плаче бабуся.

Бабця. Як без яєчка я обійдуся?

Автор. Сидять вони знову на лавці сумні

І вже не співають ніякі пісні…

Тільки тужать і мріють весь час.

Дід. Бабця. Хоч би яєчко розбилось у нас.

Автор. Та дива не сталось, яєчко лежить,

А дід біля баби на лавці вже спить.

Ніч настала, тиша в хаті.

Мишка із нірки тихо вилазить

І до яєчка, хвостом зачіпає -

Воно покотилось і миттю розбилось.

Мишка злякалась, швиденько – до нірки.

Бабця прокинулась – й плаче гірко.

Ранок настав, Рябуха прийшла…

Все їй бабуся розповіла.

Бабця. Рябочко люба, Рябочко мила.

Мишка яєчко твоє нам розбила.

Як тепер бути, що нам робити,

Каші смачної як наварити?

Автор. Журиться курочка, вийшла у двір,

Сіла на купці, невесело їй.

Тут півень підходить, бравий юнак,

І щиро питає у курочки так:

Півень Гнат. Мила Рябухо, що це з тобою?

Сльози течуть із оченят рікою.

Курочка. Як же не плакати, що тут робити?

Мишка яєчко посміла розбити!

Півень Гнат. Це не проблема, люба моя.

Гарну пораду дам тобі я:

Щоб яйця не билися, в банк їх клади,

Ростимуть проценти, й не буде біди!

Автор. На тім й порішили. Та не тут то було –

Півень Петро примчав у село,

Як тільки почув про горе Рябої,

Добрі новини привіз із собою.

На «Мерсі «під’їхав, квіти несе

І курочці тихо каже про все.

Півень Петро. Кохана моя, не слухай його

Розмови про банк, селюка отого.

Не знає нічого, дурний він, як пень,

У банк ми вже клали.

Курка. То й що?

Півень Петро. Забрати не можемо по цей день!

Курка. Що ж пропонуєш? Як мені жить?

Півень Петро. Всю технологію треба змінить.

Яйця твої не дуже вже в моді,

Кін дер – сюрпризи люблять в народі.

Коштує один – як десять твоїх.

А розіб’єш – радість для всіх!

Відкриємо офіс, прибутки свої

Будемо тримати ми не в селі.

А взимку, в сезон не несучий,

Махнемо з тобою, люба, у Сочі.

Автор. Не встигла Ряба нічого сказати,

Конкретно Петра про все розпитати,

Бо звідкись з’явився півень Леон.

Півень Леон. Люба, тобі подарую мільйон.

Тебе я кохаю, точніш I love you!

Все, що захочеш, для тебе зроблю.

Будемо з тобою в Америці жити,

В інкубаторі ти не будеш тужити.

Там кури міцні, стегенця в них Буша,

Будеш щаслива ти, дорогуша!

Автор. То, може, воно уже і було,

Та півня Миколу сюди принесло.

Півень Микола. Не слухай заморського франта цього

І не цурайся коріння свого.

Повинна ти в діда з бабою жити,

Їм яйця нести і не тужити.

Щоб міцніші були – кальцій вживай.

Про вітаміни не забувай.

Коли нанесеш яєчок багато,

Зможеш курчаток із них висиджувати.

Дітки гарненькі будуть у нас,

Йди заміж за мене, все буде гаразд!

Автор. Ряба не думала, погодилась вмить.

Ряба. Із Миколою будемо в Чишках ми жить.

Автор. Іншим відмовила, бо щастя знайшла.

У баби із дідом весь вік прожила.

Півень. Яєчка несла, вистачало усім:

І бабі, і діду, дорослим й малим.

Автор. І мишка не била , і взимку неслась…

Така ось історія в нас відбулась.

Півень. Та не кінець, не всі це діла:

Від щастя такого Ряба розцвіла.

Курка. За те, що дід доглядав,

Баба добра була,

Яйце золотеє я їм знесла.

Автор. І сталося, друзі, це ще торік.

Був на порозі якраз Новий Рік.

І вам ми бажаємо щиро всім теж,

Щоб в Році Новому

Здійснились бажання без меж!