Сценарій свята "Наш Кобзар"

Зала святково прибрана. На сцені – інтер’єр сільської хати.

Заходить ведуча і двоє дітей, вони ведуть свято.

Ведуча. Що це нині є за свято, що дітей зібралось так багато?

Дитина 1. Ти не знаєш? Мусиш знати.

Ми зібрались вшанувати ім’я великого Кобзаря.

Дитина 2. А, що це був за Кобзар? Чи це король, чи цар?

Дитина 1. Ні! Корони він не мав, а все життя бідував.

І боровся без упину за нашу рідну Україну.

Ведуча. Діти, ми зібралися, щоб відсвяткувати День народження нашого великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка.

Дитина 1. Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Ведуча. Чому ми називаємо Тараса Григоровича Шевченка великим українським поетом?

Діти. - Він любив свій народ і нашу Україну.

-         Він створив українську літературну мову.

-         Він написав чудові поеми, вірші і пісні про наш народ.

-         Тарас Григорович прославляв боротьбу за волю.

-         Він написав « Буквар» для бідних дітей.

Ведуча. Так, діти, Тарас Шевченко став душею і совістю свого знедоленого народу.

Дитина 2. Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Дитина 1. В мальовничім краї нашім,

Де цвіте калина,

Народився самий кращий

Син твій, Україно!

( Діти виконують пісню «Зацвіла в долині» )

Ведучий. Тарасик народився 9 березня 1814 року в селі Моринці на Звенигородщині, у бідній селянській сім’ї. Хлопчик був жвавий і непосидючий. Змалку його вабили степи та гаї, високе небо і зорі.

( Сценка за мотивами повісті С. Васильченка «В бур’янах».

     Заходять мати з батьком. Мати накриває на стіл, батько щось майструє.)

Мати. Світ не родив такого волоцюги! Ото небо йому, як рідна хата, а сонце, як мати. Коли б не їсти, то до хати так і не заглянув би цілий день. А вскочив у хату, за кусок хліба і знову надвір.

( Заходить дідусь – сусід.)

Дідусь. Це тільки вечеряєте? Що так пізно?

Мати. Та коли це такий клопіт, що і вечеря не в вечерю: хлопець десь дівся. Зранку як пішло, то оце і досі немає: бігали і до ставка, і до греблі, всі бур’яни обшукали, - як у воду упав.

Батько. Нічого, знайдеться. Може, заснув десь у бур’яні. Проспиться -  прийде.

( З’являється Тарасик)

Мати. А ось і наш волоцюга. Де ти був?

Тарас. Був у полі і заблукав.

Мати. Бачили таке?

Дідусь. Хто ж тебе привіз додому?

Тарас. Чумаки.

Мати. Хто?

Тарас. Стрінувся з чумаками, питають: «Куди йдеш-мандруєш?»

А я кажу – в Кирилівку! А вони кажуть: « В Кирилівку треба назад. Сідай, ми довеземо». Тай посадили мене на віз. І дали мені батіг в руки поганяти.

Мати. Бачили такого? Чумакувати надумав уже.

Батько. Я ж казав, що знайдеться. Такий головатий не пропаде.

( Звучить фонограма пісні « Садок вишневий коло хати» )

Мати. Ну, почумакував, тепер бери ложку і сідай вечеряти.

Дідусь. Як мотає! Наче три дні не їв.

Ведуча. Коротким було дитинство Тараса Шевченка в рідній хаті. Рано померла мати і батько привів до хати чужу жінку, яка не мала серця до його дітей. Захворів і помер батько, і мачуха порозпихала нерідних дітей кого куди. І почалися Тарасові поневіряння.

Важка була в нього доля, але в серці жила велика любов до рідної України, до рідного народу, до рідної мови.

Дитина. Не одцурався того слова,

Що мати співала,

Як малого повивала,

З малим розмовляла;

Не одцурався того слова,

Що про Україну

Сліпий старець, сумуючи,

Співає під тином.

                   Т. Шевченко « Гайдамаки»

     (Виходить Тарас із саморобною книжечкою із грубого паперу і маленьким олівцем щось пише).

     Всі глядачі співають пісню «Дитинство»

Сорочка тоненька,

Свиточка благенька.

Вітер не жаліє,

Тіло аж німіє.

Приспів. Ох, робота нелегка

Нести воду до дяка.

Вчитель-дяк сердитий,

Бо не можуть діти

Вивчить Аз та Буки, -

Темні до науки.

Приспів. Лиш Тарас науку ту

Ловить майже на льоту.

Верби похилились,

Ніби притомились,

А навколо тиша,

Щось Тарасик пише.

Приспів. У душі горить зоря –

Він напише « Кобзаря».

Дитина. Я, маленька українка.

Вісім років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Він – дитя з-під стріхи,

Він – в подертій свиті,

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре, не загине.

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

     (Звучать вірші Тараса Шевченка у виконанні дітей:

1. Ой три шляхи широкії

Докупи зійшлися.

2. Якби мені черевики,

То пішла б я на музики,

Горенько моє!

3. На великдень, на соломі…

4. Маленькій Мар’яні

               ( Діти виконують пісню «Дитяча присяга»)