Свято Матері

Вчителька. У травні,коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів,теплий сонячний вітер приносить до нас свято Матері. Звідки ж воно до нас прийшло?

     Це свято прийшло до нас з далекої Америки. Маленька американка Анна Джервіс дуже рано втратила найдорожчу людину – рідну матір.

     Вона дуже боляче пережила смерть матері. Сирітка у своїх численних поневіряннях і кривдах прийшла до думки,що у всіх людей на землі мусить бути хоча б один-єдиний день на рік,коли б вони всі разом вшановували і неньку-матір,і матір-землю, і Матір Божу.

     Так у 1914 році у Сполучених Штатах Америки було встановлено свято-День Матері. Невдовзі його перейняли майже всі країни світу.

     В Україні це свято почали відзначати в 1929 році. Це було красиве і світле свято.

     На жаль,на довгий час свято Матері було забуте. Але тепер воно знову повернулось до нас.

Хлопчик. Зійшлося сьогодні людей багато,

                  Бо особливе маємо свято!

Дівчинка. Це свято миле бабусь і мами –

                  Тож веселіться разом із нами.

Дівчинка. У мене сьогодні блузочка біленька,

                  Її вишивала матуся рідненька.

Дівчинка. Я нині віночок з квіточок заклала –

                  З бабусею разом його я сплітала.

Хлопчик. Для вас,дорогенькі, ми виступаєм,

                 Віршами,піснями усіх звеселяєм.

Дівчинка. Кожний вірш – це слова серця,

                  Наші думки щирі…

Хлопчик. Щоб жили ви всі здорові

                 У щасті і мирі.

Дівчинка. Щоби наша Україна

                  В багатстві зростала,

Хлопчик. Щоб Марія-Мати Божа

                 Під Покров нас взяла.

Дівчинка. Благослови,Святий Боже і Матір Єдина,

                 Щоб жила в добрі,в любові ненька Україна!

Хлопчик. Хай всі Святі оберігають вас від горя,

                 Нещастя та біди.

Дівчинка. Щоб були ви щасливі,веселі,

                 Красиві й здорові завжди.

Хлопчик. Ми любимо вас,дорогі бабусі,любі мами,

                 Будьте здорові і живіть довго разом з нами!

Сценка

1-й учень.

Ми з товаришем гуляли.

Ми серйозно розмовляли.                                                                                                                                                                                                                                                            

          І не посварилися,а порозумілися.

Знаєш,друже,- мовив я,

Краща мама – це моя!

Ну,а друг мій каже:

2 –й учень.

Ні !

Сперечатись нащо?

Мусиш вірити мені

Моя мама краща!

1 – й учень.

Я товариша любив,

Сперечатись не хотів,

І повірили тому

Він мені,а я йому.

Разом.

Значить кожна з наших мам

Є найкраща в світі.

Дівчинка. Матусю,дай ручки твої поцілую,

                  За шийку тебе обійму,

                   І щічки поглажу.

                  Ти знаєш,матусю,

                  Як дуже тебе я люблю!

Хлопчик. Мама!Мама! – гарне слово,

                 Тільки скажеш – все готово!

                 Мамо,кашки! – кашка є.

                 Мамо,чаю! – вже наллє.

                 Мамо,спатки! – вже роздітий.

                 І у ліжку,і укритий.

                 Мамо,ніжку зав’яжи!

                 Мамо,казку розкажи!

                 Мама!Мама! – гарне слово!

                  Тільки скажеш – все готово!

Дівчинка. Ще в колисці немовля

                Слово мама вимовля –

                Так звучить у рідній мові.

                 Мати,матінка,матуся

                Називаю тебе я,рідна ненечко моя!

1 –й учень. Кажуть,що на світі сонце наймиліше,

                  Та всміхнеться мама – і стає світліше.

2 –й учень. Кажуть,що без сонця не розквітнуть квіти.

                   А хіба без мами є щасливі діти?

3 –й учень. Я до неї серцем любо пригорнуся,

                   Хай сіяє сонце, як моя матуся!

Сценка

Мамо,мамо,мамо,ма…

Чи писати,чи читати

Слова кращого нема.

Чи туди,чи сюди,

Чи то хліба,чи води,

Чи сорочку,чи штанята

Все до мами не до тата

(там безпечно від біди).

Заталапав чоботята,

Щоб сховатися від тата –

Ти до мами утікай!

Посварить, покричить, поцілує

Та й мовчить.

          А як може трохи часом

          По штанятах вдарить пасом –

          То ж не дуже це болить.

Той щасливий,той живе,

В кого рідна мама є.

Той біди вже не зазнає,

Бо про нього мама дбає.

Хлопчик. Свято мамине настало,

                 Мамі треба відпочить.

                 Тато й я на кухні стали

                 Готувать смачний обід.

Сценка

Ось знову настало у мамочки свято,

Із татком удвох нам роботи багато.

В кімнаті прибрати й обід готувати.

Ой, дуже багато роботи нам з татом.

Хлюпоче вода,не квартира – басейн,

Пливуть тарілки,наче зграйка гусей,

І стелиться дим над водою туманом,

В усі шпарочки заповза неслухняно.

Пожежа на кухні,чи повінь весняна,

Не знає за що і хапатися мама.

Та що ж,воно сталось,питає у тата:

     Та це ж ми у двох готувались до свята.

Гумореска “ Чом не має в нас охоти до домашньої роботи?”

Жінки наші нарікають – це вже звичним стало,

Що ми вдома по хазяйству помагаєм мало.

Любі наші!Ми б охоче вам допомагали,

Як би за це нас хвалили газети й журнали.

Та не тільки,щоб журнали,не самі газети,-

Щоб славили художники,скульптори,поети,

От якби намалював хтось велику картину:

Сидить дядько серед кухні,чистить картоплину.

Або стоїть біля крану, обмива редиску.                                                                                                                              Чи цеглиною каструлю натира до блиску.

Або якби якийсь скульптор виліпив фігурку:

Стоїть дядько над плитою,общипує курку.

Чи ще краще: на коні він скаче проти вітру:

В одній руці – друшляк трима,а в другій макітру.

Якби так нас прославляли,я б прибіг з роботи

І пірнув би з головою в домашні турботи.

Швидко виправ би білизну,наварив би супу,

Заштопав би всі панчохи,отакенну купу.

Обмів би скрізь павутиння,витер би пилюку…

Дівчинка. Як такі в нас справи і такі зізнання,

                    То,мабуть,слід жінці брати

                    Все в свої руки.

Сценка

Ой Марійко, - ученице

Ти куди біжиш така?

Чом розпатлані косиці?

Забинтована рука?

Чом коліна,як на сміх,

Визирають із панчіх?

А на синьому жакеті

Білий ґудзик як горіх?

Не розпитуйте дарма.

Бо ж хіба я знаю?

Третій день себе сама

Навіть не впізнаю!

Забруднився комірець…

Загубився гребінець…

Всі підручники з портфеля

Перебрались на стілець!

Кіт нитки загнав під ліжко.

Поки я шукала їх,от що

Вийшло із панчіх.

Ну й попала я в біду,

Що нічого не знайду,

Ані голки,ані нитки,

Ні ножа,ні сковорідки.

Ні у ванній рушника,

Ні у кухні сірника,

Ми й котлети з братом раз

Їли так ,не смажені…

- Та що сталося у вас?

- Мама у відрядженні!

Інсценізація смішинок

Мати запитує доньку:

- Оленко,яка твоя найулюбленіша хатня робота?

- Дивитися телевізор.

– Славику,ти коли небудь бачив як сходить сонце?

- Ні!

- Чому?

- Бо воно завжди поспішає – сходить тоді,коли я ще сплю.

     3. – Помий,Васильку,руки. Як ти підеш до школи з такими руками?

- Та це не обов’язково.

- Як це не обов’язково?

- Бо я у школі ніколи руки не піднімаю.

     4. На бешкетника Миколу

Насварила мати:

Я навчу тебе курити!

Будеш пам’ятати!

          Він ображено бурчить:

Я не розумію:

Нащо вам мене учить?!

Я вже й сам умію!

Найдорожчим людям

Найкращі вітання.

Сьогодні для вас

Наші побажання.

Разом.

Здоров’я вам, мами,

І довгих літ життя.

Для вас наші рідненькі

Цей музичний дарунок.

А тепер ми вам розкажем

Як ми любим вас,

І які хороші,милі

Гарні мамочки у нас!

У моєї мами руки золоті,

Очі карі,вії довгі і густі!

А моя матуся схожа на веселку,

Бо така чудова і така весела!

А моя – як ніжний лісовий дзвіночок!

Ніжні в неї руки, ніжний голосочок!

А моя матуся гарна,як калинка,

В неї гарні брови, губки, як малинка.

Моя мамочка привітна,

Гарна,ніжна,як весна,

І ласкава, і тендітна,

Ніби пролісок , вона!

Ваші мами гарні,

З вами згодна я!

Та найкраща мама -

Все ж таки моя!

Усі. І моя красуня!

Ніде правди діти,

Мабуть тут зібрались

Всі красуні світу!

Кожен любить свою маму,

Бо вона найкраща сама.

Найдорожча нам людина –

Люба мамочка,єдина!

Лиш відкрию очки сонні -

Мама скаже: Здрастуй, доню!

Де така ще мама є?

Мама – сонечко моє!

А коли болить голівка,-

Мама в мене перший лікар.

Де така ще мама є?

Мама – сонечко моє!

Не шкодує мама часу,

Все розказує про Спаса.

Де така ще мама є?

Мама – сонечко моє!

Добре з мамою нам жити,

Як же мами не любити?

Де така ще мама є?

Мама – сонечко моє!

Спасибі вам,рідні мами,

За те,що сьогодні з нами.

До вас наше щире слово:

Разом: Матусі,будьте здорові!

Бува ж і так,тож скажем прямо

Що через нас сумують мами.

Тож сьогодні просимо вас

Разом: Пробачте,любі мами нас!

З радісним святом вітаємо

Наших бабусь дорогих.

Від щирого серця бажаємо

Здоров’я міцного, щастя великого всім!

Дівчинка. Бабуся! Бабусенька! Бабуня-солодуня! Яке ніжне,красиве,лагідне, пестливе й тепле слово!А чому?

Хлопчик. А тому, що бабуся – це мамина або татова мама,отже,вона прожила на світі удвічі більше,як наші мама чи тато.

Дівчинка. Бачила у житті удвоє більше. І ми, мабуть, удвоє дорожчі для неї,бо ми – дитина її дитини.

Хлопчик. Бо ми її онучатко,дівчатко чи хлоп'ятко.

Дівчинка. Бо я її пташенятко,ластів’ятко чи козенятко.

У мами - робота,

У тата – робота.

У них для мене

Залишається субота.

А бабуся дома завжди.

Вона не кричить на мене ніколи!

Посадить ,нагодує:

- Ти не поспішай.

Що там у тебе трапилось –

Розповідай.

Я говорю,а бабуся

Не перебиває,

Гречку по крупинках.

Сидить,перебирає…

Нам добре

Ось так у двох.

А без бабусі –

Який же дім?

В мене є бабуся люба

Я завжди нею горджуся.

Вона вміє вишивати

І пісні гарні співати.

Як не вивчу я уроки,

Мені бабця допоможе.

Вона вміє рахувати

І задачку розв’язати.

А моя бабуся вміє

Смачно готувати,

Що мене з-за столу

Важко відірвати.

Хочу бути як бабуся -

У бабусі я учуся.

Хочу шити,вишивати,

Як бабуся готувати.

Помагаю бабці вправно -

Посуд мию я під краном.

Витираю тарілки

І …збираю черепки.

Їй не треба на роботу

Ні в неділю,ні в суботу.

І не будить вона зранку

Свою внученьку…

І сьогодні вам на святі

І в буденні дні завжди

Побажати ми вам хочем

Довгих років без біди.

Хлопчик. Хто у радощах і в горі

Завше поруч з нами?

Дівчинка. Це,звичайно,перша ненька -

                   Наша рідна мама.

Хлопчик. Хто для щирих українців

                 На землі єдина?

Дівчинка. Це,звичайно,друга ненька -

                   Наша Україна.

Хлопчик. Хто живе у кожнім серці

                   І у кожній хаті?

Дівчинка. Це,звичайно,третя ненька -

                     Наша Божа Матір,

Хлопчик. Рідна мамо!

Дівчинка. Україно!

Хлопчик. Свята Матір Божа!

Дівчинка. Согрішити перед вами

                  З нас ніхто не зможе!

                  Тож одвіку і довіку

                   Присягнемо свято…

Хлопчик. Тобі,мамо!

Дівчинка. Україні!

Хлопчик. Тобі,Божа Мати!

Дівчинка. Дарунків,золота не мали,

                    Щоб до ніг ваших зложити.

                    Однак тут спільно присягаєм,

                    Що доки тільки будем жити,

                    Любов сердець своїх маленьких

                    Вам дамо бабуся і кохана ненько!

Разом. Хай Бог охороняє вас від злого

             Хай світить сонце і колосяться жита.

             Щоб були ви щасливі і здорові

             На многії і благії літа!